Характеристику доброго діла-високоякісного образотворчого мистецтва, яке творив під час свого короткого життя Омелян Мазурик (1937-2002), передаємо читачеві. Формуватися нашому визначному мистцеві прийшлося з самого початку його творчої біографії. Роки навчання в Академії мистецтв у Кракові стали для нього послідовною школою мистецтва, для котрого посвятив увесь свій час. Тут він здав маґістерську тезу “Українське церковне мистецтво”, на основі детальних студій українських церков на Лемківщині. Під впливом лемківських ікон, з котрими особисто займався у Музею міста Сянока, Мазурик вивчав сакральне мистецтво на Київщині, Волині та Гуцульщині, й опісля для поглиблення своїх студій, доповнював поїздками до Болгарії, Греції, Македонії та Сербії. Молодим, енергійним та наповнений мистецьких ідеалів, 1967-го року на постійно поселився в Парижі. Окружений іншим світом, іншим мистецьким середовищем, він не згубився під впливом інших мистецьких стилів і напрямів у мистецтві, які тоді існували в західному світі. Тут він наполегливо працював, консеквентно малював і створював достатнє число картин для першої персональної виставки в “Салоні осені”, що відбулася 1970-го року. Його спеціальністю був іконопис. Відхилившись від традиційного малювання ікон, він написав ікони власного стилю, яким надав нові вартості, збагаченими новою формою і кольористикою. Велике признання мистець собі заслуговує тому, що нові умови життя у Франції не змогли зломати його вольовий характер впертого лемка та звести на манівці. Українські мистецькі традиції іконопису і французьку мистецьку школу він зумів поєднати і фарбою передати на полотно своїм власним мисленням. Його картини насичені глибокою духовністю та філософською думкою і тому він перевищив декотрих мистців. Виразний експресіонізм Мазурика-це його обличчя та іноваторство в іконографії. Без перебільшення, маляра можна назвати нео-візантиністом з візією модерніста. Два роки пізніше після приїзду до Парижу тут мистець виконав розписи та цикл ікон для нового іконостасу катедри св. Володимира на бульварі Сен-Жермен. Усі ці ікони створені в сучасній манері, а наступні, яких впродовж творчого життя намалював велике число, наповнені індивідуалізмом та народністю. Мазурика слід вважати народним художником, бо, не лише його батько Михайло, але і його стрийко Микола, були народними майстрами-перший іконописець, другий різьбяр. Аналізуючи іконописні праці Омеляна, ця народність лишила помітні сліди в його творах, які нам нагадують народні ікони створені на склі різними сільськими майстрами у різних частинах України. Такі ікони нашого майстра, присвячені патронам та іншим святим, як “Архистратиг Михаїл”, Святий Миколай”, “Святий Алімпій”, “Святий Володимир”, “Святий Петро”, “Свята Ольга” та інші насичені фолкльоризмом за стилем виконання і за мазками фарб. По своєму, тобто, за дороговказом власного голосу і після синтези старого і сучасного, маляр потрактував безліч інших ікон, а саме: “Благовіщення”, “Святя Трійця”, “Розп’яття”, “Мати Божа”, “Умиління”, “Покрова”, “Свята Параскевія”, “Святий Юрій”, “Воскресіння”, “Пророк Ілля”. Список можна було б продовжити.

Не буде зайвим додати ще й декілька слів про Мазурикове мистецтво краєвиду, пейзажу і ландшафту, переважно лемківського. Вже самі назви таких творів Мазурика, як “Лемківська церква”, “Лемківська церква з похиленими хрестами”, ” Церква в Репеді”, “Зима в Карпатах”, “Три хати на Лемківщині” та інші вказують на його родовід, слов’янське походження і на його місце народження. У цих творах виражена туга за Лемківщиною і зеленими її горами. Створені вони не реалістично, а радше навіяні модернізмом та добою, яка маляра направила на обраний шлях. В малярстві нашого художника домінує кольор, а гармонія і співставлення теплих і холодних кольорів, це надзвичайна палітра і дивовижна віртуозність майстра.

Підсумовуючи сказане, хоч далеко не про все мистецтво покійного, бо коротко кажучи, в нього було біля 30 персональних виставок-Ню-Йорку, Детройті, Чікаґо, Клівеланді, Торонто, Монтреалі, Вінніпезі, Парижі, Римі, Мюнхені, Гамбурзі, Остенде, Києві, Львові та де інде з дуже позитивними відгуками в пресі, висловлюємо безмежну радість, що на горизонті Лемківщини був мистець серед плеяди багато визначних імен, котрий живучи на чужині, достойно репрезентував українську культуру та її самобутність із українським лицем, серцем і душею.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.